БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПРЯМА АДРЕСНА ДОПОМОГА»

БФ ПРЯМА АДРЕСНА ДОПОМОГА

НОВИНИ НАШОГО ФОНДА

Благодійники на Русі та українських землях

Благодійники на Русі та українських землях

Перші прояви благодійності наших предків були пов´язані з общинним способі життя слов´ян ще в ті часи, коли вони були язичниками. Обов´язок допомагати і підтримувати членів своєї громади збереглося й після прийняття християнства - перш за все, в селянському середовищі.

У селах тривалий час застосовувалися такі засоби колективної взаємодопомоги, як "кануни" і "помочі". Односельці разом відбудовували будинки після пожежі, всиновлювали сиріт, допомагали влаштовувати весілля, похорон або проводи рекрутів до армії. Недарма, Столипінська реформа в Росії так буксувала - багато селян не бажали відокремлюватися від громади, на допомогу якої завжди могли розраховувати у важкі часи.
Також були поширені і станові каси взаємодопомоги, які допомагали членам свого стану (наприклад, купцям або козакам).

Як і в решті Європи, величезну роль у розвитку руської благодійності відіграло християнство. Правда, на відміну від Заходу, ця благодійність завжди була міцно пов´язана з державною владою.
Недарма після прийняття Київською Руссю християнства, саме Великий князь Володимир видав у 996 році, так званий, Статут про "громадське прізреніе". На давньоруській мові слово "прізреть" означало "звернути увагу" (в даному випадку - на потреби людей). Згодом багато благодійних закладів на Русі будуть називати "Будинками прізренія".
У своєму Статуті Володимир постановив, що десяту частину церковних доходів повинно віддавати на утримання та розбудову храмів, лікарень і притулків. Саме на таку "десятину" і була побудована Десятинна церква - перший кам´яний храм у Києві, згодом зруйнований ханом Батиєм.

Молитва князя Володимира в Десятинній церкві

Благодійністю безпосередньо займався і сам Великий князь. До двору Володимира збиралося безліч незаможних, які могли отримати там милостиню, а також "питие" та "яства". Для тих, хто через неміч або хвороби не міг прийти до княжої двору сам, Володимир доручив розвозити їжу до дверей будинку.

В. Ключевський, історик:
«Людяність у наших предків було тим самим, що і ніщелюбіє, і любити ближнього означало перш за все - нагодувати голодного, напоїти спраглого, відвідати ув´язненого... Стародавня Русь розуміла і цінувала тільки особисту, безпосередню благодійність, милостиню, яка подається з рук в руки, притому "отай", потайки не тільки від стороннього ока, але і від власної "шуйцы" (лівої руки - прим. авт.)».

Подібну практику безпосередньої роздачі милостині практикували і інші руські князі і діячі церкви.
Великі кошти вкладалися також в культуру і освіту. Тут особливо відзначився князь Ярослав, якого недаремно прозвали Мудрим. Він організовував школи і бібліотеки, побудував безліч прекрасних храмів - на кшталт славнозвісної Київської Софії.
Про обов´язки князя допомагати своєму народові писав і Володимир Мономах у своєму "Повчанні", зверненому до дітей: «Будьте батьками сиріт; не дозволяйте сильним губити слабких; не залишайте хворих без допомоги».

Заповіт Володимира Мономаха

Однак, на державному рівні перші закони про соціальну допомогу були прийняті лише в часи правління Івана IV Грозного. У 1551 році на Стоглавому соборі на прохання Патріарха цар наказав побудувати богадільні і лікарні в кожному місті своєї держави.

Коли на початку XVII століття на руські землі прийшов голод, новий цар Борис Годунов щедро роздавав милостиню. Однак більш яскравим подвигом благодійності в ті часи, була історія поміщиці Уляни Устинової, яка так прагнула вберегти від голодної смерті своїх холопів, що сама померла у злиднях.
Не можна забути і героя Смутного часу - купця Кузьму Мініна, який агітував народ здавати гроші на створення Народного ополчення проти польських інтервентів.

Заклик до Нижегородцев громадянина Мініна

Після закінчення Смуті справу благодійності продовжили царі роду Романових. Вже перший з них - Михайло Федорович - доручив патріаршому наказу зайнятися організацією сирітських будинків.
При наступному царі - Олексії Михайловичі - були створені спеціальні накази піклування про бідних. Напередодні великих свят (Різдво, Великдень, народження спадкоємця) і військових перемог цар зі свитою особисто відвідував в´язниці і богадільні, де роздавав милостиню.

Однак, ще важливіше згадати ім´я Федора Ртіщева - радника Олексія Михайловича, який відав усією благодійністю. Саме Ртіщев засновує у 1650 році в Москві першу лікарню для бідних. Він же створює і притулок, який грав одночасно роль госпіталю, безкоштовної їдальні і витверезника. Туди звозили, зібраних по всій Москві, калік, жебраків і п´яниць.
Саме Ртіщев створив у Росії і прообраз майбутнього "Червоного хреста" - організацію, яка будувала лікарні для поранених солдатів (у тому числі і полонених). Він же займався викупом російських солдатів з полону.

Пам´ятник Ф. М. Ртіщеву у Великому Новгороді

Що стосується українських земель, які входили до середини XVII століття до складу Польщі, то там активно діяли так звані "братерства". Вони являли собою переважно міські громадські організації, створені православним населенням (зазвичай - міщанами). Перше - Успенське братерство - виникло в 1580 році у Львові. Незабаром братерства з´являються в Києві, Луцьку, Дрогобичі, Перемишлі та інших містах.
Хоча це були світські організації, вони формувалися, як правило, навколо якої-небудь церкви.
Головним напрямком діяльності братерств була консолідація православного населення з метою збереження його культури та традицій. Найчастіше братерства займалися освітою - відкривали свої школи, випускали книги та газети.

Величезну роль у розвитку української культури у другій половині XVI століття зіграв князь Василь Костянтин Острозький. Він будував монастирі, церкви, заснував власну друкарню. В тієї друкарні у 1580 році був виданий вперше повний текст Біблії слов´янською мовоюОстрозька Біблія»). До речі, цей текст досі використовується старообрядцями, які не визнали Ніконовських реформ XVII століття.

Створення Острозької Біблії

Однак головним підсумком діяльності Костянтина Острозького стало заснування в 1576 році Острозької академії - першого вищого навчального закладу на східнослов’янських землях. Саме там навчався майбутній гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, який згодом стане спонсорувати існування іншого закладу - Києво- братській колегії (пізніше перейменованої в Києво-Могилянську академію). Активну участь у створенні цього закладу брав і відомий захисник українського православ´я - Петро Могила.

Петро Могила та Петро Конашевич-Сагайдачний

Благодійністю славилися і інші козацькі ватажки часів Запорозької Січі та Гетьманщини. Вони жертвували кошти на побудову церков, монастирів та народних шкіл. Одним з найвідоміших козацьких меценатів був гетьман Іван Мазепа. Він підтримував митців, побудував розкішні козацькі собори і новий корпус Києво-Могилянської академії, а також спорудив захисний фортечний мур навколо Києва.

Подальша історія українського благодійництва буде нерозривно пов´язана з історією Російської імперії. Але про це в наступній статті.



18.08.2015