БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПРЯМА АДРЕСНА ДОПОМОГА»

БФ ПРЯМА АДРЕСНА ДОПОМОГА

НОВИНИ НАШОГО ФОНДА

Джон Рокфеллер - від нафтового магната до благодійника

Джон Рокфеллер - від нафтового магната до благодійника

"Мій обов'язок — заробити багато грошей, і ще більше грошей, щоб використовувати зароблені мною гроші на благо співвітчизників згідно велінню моєї совісті".
(Джон Рокфеллер)


Ім'я Джона Рокфеллера - того самого, який першим в історії заробив мільярд доларів - давно стало своєрідним прізвиськом для дуже багатої людини. "Я що тобі - Рокфеллер?!" - кажемо ми, коли нам пропонують великі витрати. Багатство і вплив цього нафтового магната не давали спокою ні колегам-буржуа, ні пролетарським поетам, на кшталт Маяковського, який писав:

Папаша  Рокфеллер
               не любит бездельников.
Работать будете —
                 погладит по головке.
Для гуляний
              разве
                   мало понедельников?!


Що ж спонукало цього класичного "Містера Твістера" створити один з перших потужних благодійних фондів? З цього приводу існує безліч найрізноманітніших і суперечливих думок.
Але хіба вчинки Рокфеллера не можуть мати кілька мотивів?

Джон Рокфеллер:
«Коли я заходжу у вагон економ-класу, починають говорити, що Рокфеллер — скнара і скупердяй. Коли я сідаю в VIP-вагон, мене обзивають багатієм і пустотратом. Так що, щоб ви не робили, після того, як стали багатим та знаменитим, вас все одно будуть засуджувати».


Прихильники "чистоти помислів" стверджують, що інтерес нафтового магната до благодійності, з'явився в 1889 році після ознайомлення з трактатом "Євангеліє від багатства". Написав трактат інший магнат - сталеливарний - за ім'ям Ендрю Карнегі. Карнегі наполягав, що найбільш гідний спосіб розпорядитися величезним капіталом - це використовувати його на благо суспільства. Мовляв, саме така стратегія дозволить капіталістичній системі вистояти на тлі марксизму, який поступово набирав силу.
Захоплений Рокфеллер одразу ж пише Карнегі листа, в якому називає автора "Євангелія від багатства" прикладом для всіх заможних людей світу. А незабаром після цього сам запускає свій перший великий благодійний проект - будівництво Чиказького університету.
Ідеї Карнегі припали Рокфеллерові до душі, мабуть, ще й завдяки релігійності. Не секрет, що Рокфеллер приймав активну участь у житті Баптистської громади (за що навіть отримав прізвисько "Диякон").

Джон Рокфеллер

Поступово магнат відходить від безпосереднього управління своєю нафтовою компанією і все більше часу приділяє благодійності. Так у 1901 році Рокфеллер засновує Медичний інститут свого імені, а через рік - формує Загальну раду, яка займається проблемами освіти. Тоді ж він замислюється і над створенням власного благодійного фонду.

Багато хто стверджував, що ця блага ідея мала у своїй основі цілком прагматичні причини. По-перше, на початку ХХ сторіччя жінка на ім'я Іда Тарбелл провела своєрідне журналістське розслідування стосовно діяльності нафтових компаній. Виглядала ця діяльність, скажімо прямо, вельми неприємно. Публікація викликала скандал і судові позови. Імідж Рокфеллера похитнувся і його треба було терміново поліпшувати.

Іншою причиною виникнення фонду називають нове законодавство США, завдяки якому благодійні організації отримували звільнення від податків.
Недарма Фонд Рокфеллера був зареєстрований, як приватна філантропічна організація штату Мічиган в 1913 року - через 2 місяці після того, як новий закон набув чинності.
Вважається, що мудру пораду - вивести частину грошей з-під податків - Рокфеллерові дав його радник - Фредерік Гейтс. За що, мабуть, і увійшов в тріумвірат засновників Фонду - поряд з самим мільярдером і його сином Джоном Рокфеллером-молодшим. Крім того, Гейтс переконав Рокфеллера, що розташування коштів у філантропічній корпорації захистить спадкоємців від розбещуючого впливу величезного капіталу.

Джон Рокфеллер з сином Джоном Рокфеллером-молодшим

Критика Фонду змусила Рокфеллера застосовувати більш обережну тактику. Як правило, для кожної конкретної задачі Фонд наймав сторонні агентства зі своїм персоналом, які і несли кінцеву відповідальність за успіх того чи іншого заходу.

Спочатку діяльність Фонду була зосереджена на проблемах сільського господарства, освіти та охорони здоров'я. Особливо активну участь Фонд брав у боротьбі з епідемією жовтої лихоманки (зокрема, саме завдяки Фонду була розроблена вакцина проти цього захворювання). Вже у 1927 році голова Фонду - Джордж Вінсент - писав: «Хвороба майже залишила Західну півкулю».

Будівля Джона Рокфеллера. Секретаріат ООН у Нью-Йорку

Поступово Фонд Рокфеллера все більш нагадував експериментальний центр, що сприяє розвитку нових напрямків у науці. Одним з найвидатніших керівників Фонду був Уоррен Вівер. Незважаючи на те, що Вівер був математиком, його справжньою пристрастю стала біологія. Наприклад, його цікавило походження людини і він активно фінансував розкопки імовірних пращурів (ці науково-матеріалістичні дослідження виглядали досить дивно, вважаючи на те, що засновник Фонду був баптистом).
Крім того Вівера дуже цікавила генетика. Саме Вівер придумав у 1938 році новий термін "молекулярна біологія", а Фонд Рокфеллера надав чимало грантів на розвиток цієї галузі.
Проблеми генетики і поліпшення людської природи (євгеніка) настільки цікавили Фонд, що у 1930-х роках він спонсорував відповідні дослідження у нацистській Німеччині. Згодом, це залишилося незмивною плямою на репутацію організації.

Джон Рокфеллер помер у 1937 році. За своє життя він пожертвував на благодійність близько півмільярда доларів. Справу батька продовжив його тезка-син.
Саме Джон Рокфеллер-молодший побудував у Нью-Йорку Центр Індустрії Зв'язку. Саме завдяки йому, штаб-квартира Організації Об'єднаних Націй розташовується у Нью-Йорку, а не, скажімо, в Женеві або Лондоні. Рокфеллер першим запропонував збудувати для ООН розкішний хмарочос і видав на цю справу 8,5 мільйонів доларів.

Величезну роль Фонд Рокфеллера зіграв і в, так званій, "зеленій революції" 1940-70-х років, яка була покликана вирішити проблему голоду завдяки підвищенню продуктивності сільського господарства. Досягнути цього планувалося за рахунок виведення більш родючих та невибагливих сортів, застосування добрив і нових фермерських технологій. На цю програму було витрачено близько 600 мільйонів доларів.

Фонд Рокфеллера (перш за все, його вміла організація та залучення до управління талановитих особистостей) став прикладом і взірцем у сфері благодійності. Він існує і сьогодні. Правда, це давно вже не найбільший фонд, хоча його статок досі вражає - на кінець 2008 року активи становили 3,1 млрд. доларів.
Крім того, нинішній президент "Rockefeller Foundation" - Джудіт Родін – стала першою в історії жінкою, яка вперше очолила будь-який фонд.



04.08.2015